Як я Біг на Chornohora Sky Marathon 2020
На забіг Chornohora Sky Marathon 2020 я зареєструвався ще в кінці минулого року, адже точно знав, що хочу взяти участь в найкрутішому трейловому старті в Україні.
Chornohora стала моїм першим skyrunning-стартом і одним з небагатьох офлайн стартів, що все ж відбулися під час пандемії.
Це була дуже класна пригоду, на яку я із задоволенням підпишуся і наступного року!
У новому пості – про те, як я їздив на ГАЗ-66, дерся на вершину Петроса, пропустив КП і вирішив, що час шукати тренера.
Skyrunning – дисципліна, що передбачає біг на висоті 2000+ метрів з крутим ухилом. Я вважаю Skyrunning значно більш естетично і концептуально привабливим, ніж біг по асфальту.
Біг і гори – що може бути краще?
Але поріг входу в такі забіги вище, ніж в асфальтові: там рідко бувають короткі дистанції, через набір висоти у вас повинна бути хороша витривалість, достатня спритність, щоб не травмуватися і більше обладнання.
Я почав розглядати себе в якості учасника Chornohora Sky Marathon ще минулого року, але в 2019 забіг проводився вночі, а я не великий любитель бігати в цей час.
Отже, я придбав собі слот на 2020 рік вже після того як пробіг півмарафон і марафон по асфальту в 2019-му. Правда, бігти 60-кілометрову дистанцію з набором 4000 метрів я не наважився, а купив слот на Chornohora Sky Race, дистанція якої становила 24,1 км. з набором близько 1200 метрів.
Зміст
Тренування
Хочу уточнити: я не тренер і, більш того, у мене ніколи не було професійного тренера з бігу (про це – далі), тому свій підхід до тренувань я б назвав “спустивши рукави” і дуже індивідуальним.
Через деякий час після свого першого офіційного трейлу Ice Trail 2020 в лютому я вирішив відпочити і бігав без жодної системи, а, скоріше, за бажанням.
Ближче до травня я вирішив відновити хоча б періодичність тренувань і бігав десь 2-4 рази на тиждень, додаючи до цього покатушки (не тренування) на велосипеді.
В середньому у мене виходило набігати 120-150 кілометрів за місяць, що, в принципі, вважається дуже скромним об’ємом.
Я відверто лінувався робити довгі тренування, але, якщо мені вдавалося потрапляти в Голосієво, я проводив там хороші забіги протягом декількох годин. На жаль, таких тренувань було мало і тільки за місяць до забігу я зрозумів, що мені треба набігати підйом, а не лише дистанцію.
Також, мені варто було провести кілька тренувань з тим же спорядженням, з яким я біг забіг і їсти їжу, яку я взяв на забіг. Зараз складно сказати чому я цього не зробив.
Враховуючи те, що я не розраховував на серйозний результат, я приїхав на забіг за один день. Переможець на довгій дистанції, Юра Клим, тренувався в Карпатах ще за місяць до забігу.
Спорядження
Ви не повірите, але майже все перераховане вище – обов’язкове спорядження для участі в перегонах. Його перевіряють під час видачі стартового пакета і можуть просто не допустити вас до перегонів. Теплий одяг і ізофолія, наприклад, можуть врятувати вам життя в разі погіршення погоди і травми на дистанції, адже швидко забрати вас десь на горі Гутин Томнатик просто не буде можливим. Проте, така опція є: за забігом стежила Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
Коли я зібрав все обов’язкове спорядження, я зрозумів, що його неможливо вмістити в мій Flipbelt і замовив собі рюкзак Kalenji в Декталоні.
Зараз мій Flipbelt вже не здається мені таким об’ємним, як раніше)
Я навмисно взяв рюкзак з об’ємом 15 літрів (більшість трейлових рюкзаків об’ємом трохи менше), адже зможу використовувати його не тільки на забігах, але і в одноденних походах або покатушках. В нього можна запхати купу всього і він не заважає рухатись. У цьому рюкзаку навіть є гідратор (мішок з водою і трубкою для пиття), який я використовував на забігу. Звичайно, через кілька кілометрів вода в ньому початку “булькати” за спиною, але, на подив, мене це не дратувало (може, тому що у мене імунітет на такі штуки через маленьку дитину?).
До речі, я вирішив бігти без трекінгових палиць, які були у більшості учасників. Як мені здається, без них я впорався непогано, але мушу зазначити, що більшість бігли з палицями.
За день до старту організатори оголосили актуальний обов’язковий набір спорядження, тому я не брав з собою нічого з теплого одягу.
В якості харчування я вирішив вибрати дитячі пюре (6 штук), тому що не люблю гелі. На жаль, в них в три-чотири рази менше калорій, але зате вони смачні. Крім цього, я взяв електролітичні таблетки SIS, щоб робити з них ізотоніки, адже я дуже сильно потію при таких навантаженнях і, відповідно, втрачаю багато солі. Для того, щоб зарядитися на останніх кілометрах, я взяв собі батончики з кофеїном. Про те як я все це вживав – трохи нижче.
Організація
У питаннях дизайну хлопці з UTL (Ukraine trail league) явно розбираються. У стартовий пакет входила сумка з бомбічним принтом, такий же вогняний літній бафф, гель, 50% знижка на Salomon, деякі елементи обов’язкової снаряги за додаткову плату і найкрасивіша медаль (яку, звичайно ж, давали вже на фініші).
До Ясіня (де знаходився базовий табір) я добирався організованим трансфером в ніч з четверга на п’ятницю, а старт проходив в суботу. На цьому ж трансфері я вже в неділю їхав до Києва. Автобус – не найкомфортніший вид транспорту для подолання такого кілометражу, але зате це дешево і прямо туди куди треба.
Житло кожен організовував сам і я просто не можу не сказати, що сім’я, у якої я його знімав – просто найкращі! Ті умови, які вони мені створили, забезпечили мені правильний настрій на перегони.
Єдиний незначний мінус житла – знаходилося воно в 4 кілометрах від базового табору, звідки вже о 7 ранку нас повинні були вести на точку старту, в урочище Козьмещик.
Ось так виглядав мій шлях до базового табору о 6:20 ранку.
А ось так виглядав базовий табір за 25 хвилин до від’їзду:
Дорога до урочища Козьмещик – окрема пригода, особливо для того, хто сів у кабіну до водія ГАЗу 66 (це я):
Круто, що ми опинилися на старті за годину до початку перегонів, тому я встиг зробити легку пробіжку і “підкрутити” всю свою снарягу так, щоб вона мінімально відволікала мене.
Точка старту знаходилася в крутому місці: гори, річка, ліс, коні, красива галявина. Нам пощастило з погодою: було прохолодно, але пригрівало сонце. Все це сформувало якийсь дуже класний настрій у всіх учасників, тому атмосфера на старті була дуже заряджена:
До речі, мені здалося, що я тягнув з собою більше всіх: хтось біг тільки з поясом, а хтось взагалі без нічого.
Забіг
Усвідомлення моїх помилок на Kyiv Trail допомогло мені правильно взяти старт.
Я включив подкасти, зумівши відволіктися від натовпу і побіг в своєму темпі і з потрібним пульсом. Біглося дуже легко: красиво, хороше повітря, прохолода, а ще прямо перед стартом я з’їв першу дитячу пюреху.
Майже одразу після старту почався набір висоти, пік якого приходив на 9 кілометр на вершині гори Петрос (2020 м.). Мені здавалося, що далі, вже на спуску, буде легко.
Я вже бував на Петросі і підозрював яким буде підйом від підніжжя, але до нього траса мені була невідома. Досить швидко я перейшов на крок, адже траса виглядала так:
Мені вдавалося триматися в потрібному діапазоні пульсу і я не помічав, як спливає час. Але, звичайно, деякі підйоми були настільки різкими, що деякі бігуни просто зупинялися і відпочивали. Мені вдавалося просто зменшувати темп.
Я опинився біля підніжжя вже приблизно через годину після старту. Їв пюре кожні 20-30 хвилин і випив одну пляшку (150 мл.) ізотоніка. Саме біля підніжжя і знаходився перший КП з харчуванням.
У мене залишалося ще 4 пюре, близько півлітра ізотоніка і багато води, тому я вперше вирішив пропустити КП і не витрачати час.
Підйом на Петрос, звичайно, жорстокий. Дуже різкий ухил з великих кам’яних “сходів” практично до самої вершини. Про темп тут мова не йшла, а мій пульс навіть з помірною ходьбою підскакував до червоних зон. Проте, мені вдалося піднятися на Петрос досить впевнено і з готовністю бігти ще довго.
Хто б міг подумати, що найцікавіше чекало на мене на спусках.
Я взяв оптимальний для себе темп, розслабився і вже смакував легкість з якої мене “докотить” до Ясіня, де знаходився фініш. Але з-під ніг постійно сповзали камені, нахил був такий, що постійно доводилося гальмувати себе, а перед кожним кроком мозок на мікросекунди замислювався про те, куди ж кращепоставити ногу. Навіть з урахуванням всього, за відчуттями швидкість була високою, а з нею і пульс. Мабуть, я ще ніколи не біг по спуску з таким високим пульсом.
Добре, що такі ділянки переривалися безпечними лісовими грунтовками, на яких можна було “перепочити” і насолодитися видами. А вони там дуже круті. Кожного разу, коли я відволікався від траси, я отримував максимальне естетичне задоволення. Кожні кілька хвилин ці види змінювалися і з’являлося щось нове, тому до кінця перегонів у мене склалося максимально насичене враження.
При мені один з учасників впав (до речі, в регламенті цього забігу зазначено, що ви зобов’язані допомагати іншим учасникам) на пласкій стежці, тому все було досить безневинно, а ось на фініші медики обробляли кілька учасників з досить сильними саднами.
Через свою неуважність, я (як і на Kyiv Trail) зійшов з маршруту тільки один раз, але мені пощастило зустріти гуцульську бабусю, яка, очевидно, знала цю ділянку краще за мене і направила на шлях істинний. Розмітка була очевидною і, як мені здається, заблукати там було складно.
Мені таки вистачило 6 дитячих пюре до самого фінішу. Батончики вже в черговий раз просто не зайшли, тому більше я їх брати не буду. А ось ізотонік, який я розчинив мені дуже сподобався і тепер я обов’язково буду брати його на наступні забіги.
Я пробіг Chornohora Sky Race 2020 за 3:37:20. Це 24,1 кілометра з набором 1225 (так вийшло по Strava). Я, безумовно, задоволений своїм результатом і всією гонкою!
Велике “дякую” організаторам за цей досвід і враження! Упевнений, що цей забіг я не забуду і обов’язково візьму участь в наступних!
Переможці забігу Chornohora Sky Race 2020 (24,1 км):
- VADYM Rogozovskiy – 2:16:06
- Maxim Balas’ – 2:18:26
- Valeriy Makaruk – 2:19:27
Переможці забігу Chornohora Sky Marathon 2020 (61 км):
- Yurii Klim – 7:02:32
- Serhii Sapiha – 7:18:53
- Oleksandr Shymanskyi – 7:21:02
Висновок
Після цього забігу я в черговий раз зауважив, що міг підготуватися краще і не врахував деяких нюансів на дистанції. І, якщо на Kyiv Trail я допустив типову помилку початківця, то на Chornohora Sky Race я зрозумів, що врахувати все до забігу просто неможливо. Це наштовхнуло мене на думку про те, що мені потрібен тренер з бігу.
Кожного разу, коли я біжу гонку, я замислююся про те, кому б я рекомендував її пробігти і як до неї тренуватися. І ще до спуску з Петроса мені здавалося, що гарна аеробна форма – достатня умова, щоб нормально пройти цей забіг, але вже на спуску я зрозумів, що він технічно складний і досить непросто бігти по спуску, засіяному великими каменями.
Але на відміну від шосейного марафону, від якого я морально відходив ще місяць, після Chornohora Sky Race я вже через день пішов на пробіжку і вже зараз готовий купувати слот на 2021! Як на мене, це найкращий показник того, що ця гонка скоріш насичує, ніж вимотує. Отже, якщо ви ще думаєте чи варто бігти Chornohora, я вважаю, що це “так” без сумнівів! Головне – не забудьте підготуватися 🙂
