Від 10 Кілометрів до Марафону і Назад

Через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну я зробив паузу довжиною в рік на цьому блозі. Більше того, сам біг, який раніше для мене мав високий пріорітет, в якийсь момент взагалі зник.

Тим не менш, моя історія взаємовідносин з бігом показує, що я так чи інакше повертаюсь до нього. Про ці свої взаємовідносини я і захотів розповісти в якості першого посту в 2023-му.

Це пост вдячності біговому ком’юніті, окремим бігунам, організаторам, компаніям, медіа і взагалі всім, кого я зустрічав на своєму біговому шляху протягом свого досвіду!

Мій перший офіційний забіг

Коли я тільки починав, в мене було чітке розуміння, що офіційні забіги це не для мене! Я не любив величезні натовпи упоротих бігунів і бігав в шортах і кросівках з фізри.

На перший забіг ще у 2014-у році мене підбив мій знайомий Максим, котрий, до речі, ділився тут своєю історією про використання Fenix 3 в екстремальних умовах. На той час він вже зареєструвався на півмарафон, що було чимось нереальним для мене, оскільки тоді я просто не бігав. Тим не менш, частина траси 21к і 10к перетиналася, тому я вирішив пробігтись з Максимом і зробив свої перші 10к.

Для підготовки я вийшов приблизно на три тренування, які зформував по відчуттях. В той час я палив і за день до забігу вирішив пивом відсвяткувати майбутню подію. В день забігу я відчував себе в непоганій формі і тому, звісно, почав майже зі спринту і вже десь на 5-му кілометрі я майже йшов пішки 🙂

Тоді забіг був для мене одноразовим викликом, в мене не було конкретної мети і я взагалі не витрачав на це час.

Як біг став звичкою

До 2018го року я бігав все частіше і від “хайпового” це заняття перейшло для мене в гарну звичку для того щоб почуватись здоровим. Уже тоді особливу увагу я приділяв тому, що біг дуже підтримує мою ментальну складову і навіть попри фізичне виснаження після пробіжок я відчуваю себе краще.

Тим не менш, я бігав по відчуттях і для себе. Я не використовував ніяких бігових програм і асортимент моїх бігових тренувань складався з “побігати 25 хвилин” до “побігати годину”. Темп диктувався настроєм.

В якийсь момент я вирішив спробувати різні бігові додатки. Дуже популярний на той час Nike Running Club просто дуже погано працював на моєму старенькому айфоні, а інший більш менш популярний Runtastic (зараз Adidas Running) хоч був і не такий наворочений, але працював стабільно. Саме в ньому я знайшов бігову програму підготовки до півмарафону, для котрої необхідна була платна версія. Так я купив свій перший біговий додаток 🙂

Як тільки я почав дотримуватися тренувань, одразу побачив прогрес і зрозумів, що дійсно можу пробігти півмарафон. Вже тоді тренування почали плавно вписуватись в моє життя і інколи отримувати більший пріорітет, аніж деякі інші життєві активності.

Я зареєструвався на півмарафон Нової пошти в 2019 році і був дуже задоволений результатом, який я зміг досягти тільки за допомогою додатку. Тоді я пробіг його за 1:51:15.

Марафон

Але на той час марафон був ще занадто безумною ідеєю.

Сама ідея бігу біля 4 годин (на менше я і не розраховував, опираючись на результат половинки) здавалося занадто важкою, щоб навіть крутити її в голові. Пам’ятаю як в цей період я дізнався про трейл і ультрабіг і вважав, що будь-яка дистанція більша за марафон – це психічне відхилення.

Тим не менш, сама концепція того, що я зможу пробігти марафон дуже заводила. До привабливості самої ідеї приєднався факт скорого народження дитини, котрий означав, що часу на біг буде все менше і треба поспішати.

Я вирішив готуватися по тому ж Adidas Running через концепцію “працює – не чіпай”. Цей додаток давав хоч і нуднуваті, але, судячи по досвіду, результативні тренування.

Довгі пробіжки на вихідних починались із звичних (з півмарафону) 1,5 годин і потихеньку переросли в 3-годинні. На тиждень я мав 4 бігових тренування. Через роботу і сім’ю я переносив пробіжки з вечора на ранок. Вихідні планувались із урахуванням тренувань і на будь-які плани на день 3-годинного забігу я відповідав “навряд чи”. Після кожного такого тренування я не був, так би мовити, на піку і просто “доживав” свій день 😀

В якийсь момент я зрозумів, що опинився в неочікуваному для себе місці: моє життя крутилося навколо бігу. Це ж той самий “упоротий бігун”!

Я пробіжав свій перший марафон чітко за той час, за котрий і планував – 4:00:40. Були дуже круті враження і, головне, розуміння, що при правильному підході я за декілька місяців зміг реалізувати те, що здавалося неможливим.

Трейл

Як по книжці, після марафону мене просто відвернуло від бігу. Можна було б тренуватись, щоб бігти з 4-х годин, але мене це не цікавило.

Тоді я вже щось чув про трейл і подумав, що щось нешосейне може мотивувати мене бігати далі. А якщо ти цікавишся трейлом в Україні, то обов’язково натрапляєш на UTL, котрі є не просто організатором забігів, а дуже сильним ком’юніті трейлранінгу.

Так я вирішив, що їхати кудись в інше місто для того, щоб побігати, – доволі весела ідея і прийняв участь у своєму першому трейлі, Ice Trail в 2020-му році. До нього я готувався по тій же програмі, що до марафону, але зменшивши довгі тренування. Так, це не найкраща ідея 🙂

Після цього забігу я закохався в трейлранінг і отримав мотивацію, щоб бігати далі.

На піку своєї форми я вирішив, що їхати в інше місто, щоб бігати пару годин не дуже цікаво і тому вирішив пробігти “хитрий” ультрамарафон. “Хитрий”, тому що дистанція складала 50 кілометрів і це був Wet Hills від UTL, який відмінили через пандемію. Свою першу ультру я поки так і не пробіг, але отримав незабутнє задоволення вже наступною весною, коли блукав на забігу Fun Karpaty Trail 6,5 годин. Блукав буквально: три рази я біг не в ту сторону і це при тому, що, в принципі, я впевнено відчуваю себе на новій місцевості і нормально орієнтуюсь по мапах.

Захоплення трейлом відкрило для мене 3-годинні пробіжки Голосіївським лісом, котрий, як мені здається, я вже знаю, як рідний (хоча ця самовпевненість на Fun Karpaty Trail мене явно підвела 🙂 ).

Хоча біг вимагав дуже багато часу і всі свої справи по роботі та сім’ї я намагався формувати під тренування, я відчував, що це незабутній досвід!

Перерва через війну

Хтось з бігунів одразу пішов у лави Збройних Сил України (про них я готую окремий пост). Хтось продовжив бігати і тренуватися, щоб утримувати розум здоровим. Для мене ж, нажаль, заняття бігом на якийсь час втратило сенс.

Дякуючи ЗСУ, в якийсь момент я зрозумів, що мені важливо підтримувати продуктивність і ясний розум задля того, щоб підтримувати армію і бути готовим до будь-чого.

Тому десь через півроку я пробував бігати знову. Моя форма просіла не так сильно, як мені здавалось: VO2Max змінився з 53 до 50. Моєю метою було просто гарне самопочуття і тут біг знову мені допоміг: 25-хвилинні пробіжки майже кожного дня дуже допомагали з тим, щоб працювати максимально ефективно і не витрачати на нього так багато часу. Одразу згадую рекомендації від бігунів у випадкових чатах, де говорять про те, що “менше години бігати немає сенсу” 🙂

10 кілометрів

Коли я побачив благодійний забіг від RunUkraine, я одразу зареєструвався на 10 км, дистанцію, котра була відповідною моїм силам. До забігу я майже не готувався і просто хотів перевірити свою форму. Дуже сподобалась звична для мене локація, але в форматі шосейного бігу – Голосіївський ліс з асфальтними доріжками. Я розраховував на коридор в 40-50 хвилин, але пробіг за 49:40.

Після забігу мені стало цікаво як я пробіжу 10 кілометрів, але вже підготовлений.

Це розбудило мою мотивацію до бігу і я вирішив підготуватися до 10 кілометрів. По-перше, тренування в підготовці до 10 км не такі довгі, як до півмарафону, наприклад, тож часу і сил має вистачити. По-друге, я вибрав нового тренера в плані Garmin, Jeff Galloway, котрий відкрив для мене нові види бігових тренувань.

Так, я знову повернувся до бігу, але вже з іншими умовами життя і іншими цілями.

Не дивлячись на те, що зараз я не можу витрачати на біг багато часу, я знову отримую задоволення від цього захоплення!

Як показує мій досвід, біг – дуже вигідна інвестиція часу. Більше інвестицій дають яскравіший досвід, але витрачаючи навіть трохи часу ви гарантовано отримуєте кращу версію себе.