Професійна бігунка Дар'я Михайлова про Перший Марафон, Кенію і London Marathon 2020 | MONDAY RUN ❤️

Професійна бігунка Дар’я Михайлова про Перший Марафон, Кенію і London Marathon 2020

Слідкуйте за оновленнями:

Telegram Facebook

4 жовтня 2020 року українка Дарина Михайлова фінішувала 9-ою на марафоні в Лондоні з часом 2:27:29, поставивши персональний рекорд і потрапивши в учасники Олімпійських ігор 2021. Лондонський марафон має найвищу оцінку Міжнародної асоціації легкої атлетики (IAAF) і входить в серію “мейджорів” (World Marathon Majors) разом з Бостонським, Берлінським, Чиказьким і Нью-Йоркським. У подіях такого рівня беруть участь найкращі бігуни світу.

Незважаючи на те, що аматорський та професійний біг – два абсолютно різних світи, мені було дуже цікаво дізнатися, як все відбувається у “профіків”.

Мені дуже пощастило поспілкуватися з Дашею і дізнатися докладніше про неї, її тренування, екіп і участь в Лондонському марафоні. Інтерв’ю читається на одному диханні (суб’єктивна оцінка), тож не поспішайте 🙂


Про тебе

Дарья Михайлова
Дар’я Михайлова

У твоєму профілі в інстаграмі написано, що ти “Paris Ukrainian Runner”, що це означає? (тут я попросив Дашу розповісти про те, як вона переїхала до Парижу, але помилився – Даша продовжує жити в Україні)

Ну тут, насправді, невелике непорозуміння. Мій клуб називається Racing Multi Athlon Paris, а в підписі уточнюю, що я-таки українська бігунка.

Народилася я в Бахмачі, Чернігівській області.

У Парижі мій клуб, іноді я до них приїжджаю. Обожнюю Францію! З 2015 року проводила там по 1,5-2 місяці на рік, в регіоні Нормандія. У цьому році була лише кілька днів у січні.

Чому ти обрала біг і як давно ти їм займаєшся?

Я не обирала, це була доля.

Мій тато – дитячий тренер, сам у минулому був другим на чемпіонаті СРСР серед юнаків, потім його замучили травми і він не реалізувався. Тож моя доля була вирішена – продовжити справу батька.

Займаюся спортом з народження. Папа завжди придумував якісь ігри або веселі вправи. Давав навіть у свій час 10 тисяч (ціна жуйки) за віджимання, спочатку за 10 раз, пізніше за 20-25, потім він просто зрозумів, що якщо не припинити, то ми з братом скоро зробимо його банкрутом. Бігали мало, не більше 60-80 км на місяць. Більше баскетбол, ЗФП, швидкість. Робила 17 підйом-переворотів в 13 років, віджималася 60 разів. Навіть не вважала це чимось особливим, все було легко з вагою в 37 кілограм.

Але були нюанси: я дуже швидко росла і у мене постійно боліли коліна, тож я зав’язала з бігом уже в 15. Потім я вступила до університету і намагалася бігати знову, хоч це було і дуже складно, через те, що я важила вже 67 кілограм. Бігала кілька разів на тиждень і вже більш свідомо повернулася в спорт в 21, але і там було не все одразу. Ось мені вже 31 і тільки зараз ви про мене чуєте.

Коли ти пробігла свій перший марафон? Як ти до нього готувалася і чим запам’яталася сама гонка?

Перший марафон пробігла в 21 і вважаю це великою помилкою: все вийшло спонтанно, готувалася всього місяць.

На тому марафоні я відчула весь спектр відчуттів любителів. Коли спочатку: «Ох, як легко біжиться по 4:00/км», потім спазм в печінці до сліз на 17 кілометрі і круте піке до 6:00/км.

В результаті, фінішний час – 3:13. Досі не розумію, чому я не зійшла? Цей марафон відкинув мене назад, я дуже поправилася після нього і відходила, напевно, ще рік.

В який момент ти почала тренуватися з тренером?

Я завжди тренувалася з тренером.

В який момент ти вирішила займатися спортом професійно?

Коли я закінчила університет – пішла працювати, але на роботі лише думала про те як звільнити час для тренувань і змагань. Було нелегко, до тих пір поки я не почала заробляти бігом і кинула роботу.

Чи дозволяє професійний спорт заробляти достатньо грошей?

Звісно. На те він і професійний. Все залежить від результату.

Об экипе

Міняю кросівки по відчуттях: коли відчуваю, що пінка втомлюється – одразу в утиль, бо ноги дорожче нових кросівок.

У яких кросівках ти бігаєш і як часто ти їх міняєш? Назви хоча б кілька моделей, в яких ти бігала останній сезон/два.

У мене все просто – я бігаю в Найк. Pegasus Turbo, Pegasus 37, Vomero 14, Zoom Fly. Міняю їх чисто за відчуттями: верх у мене завжди залишається цілим, але коли відчуваю, що пінка втомлюється – одразу в утиль, бо ноги дорожче нових кросівок..

Ти використовуєш якісь гаджети для тренувань? Годинники, пульсометри, whoop, stryd?

Мій годинник – Polar Vantage M. Він з наручним пульсометром, який мене дуже радує, працює не гірше нагрудного, якщо ремінець затягнути щільно. Чула про whoop, замислююся над тим щоб спробувати.

(як раз недавно я написав свіжий огляд Polar Vantage M)

Чи використовуєш ти пульс як метрику, на яку орієнтуєшся на тренуваннях?

Пульс – це основний показник, на який я орієнтуюся в кросах, але коли роблю швидкісні тренування, то тут орієнтуюся на час і внутрішні відчуття. Після роботи вже, звичайно, дивлюся показники. Обожнюю працювати за пульсом: з’являється впевненість, що навантаження максимально правильне.

Я читав про те, що ти досить суперечливо відгукувалася про Nike Vaporfly Next%, в яких бігла марафон в Лондоні. Розкажи докладніше свої враження від старту в них. Чи потрібна якась особлива техніка бігу, для того, щоб отримувати від них профіт?

Це ідеальні марафонки, вони підійдуть для будь-якої техніки і на стопі вони сидять просто шикарно. Не чула жодного поганого відгуку про них, чого не можна вже сказати про альфафлаї.

У Лондоні ситуація була наступною: там було представництво Найк, яке видавало своїм спортсменам Alphafly або Vaporfly в помаранчевому кольорі. Я спробувала Альфу, взагалі не зрозуміла як в них бігти і взяла Next%, хоча з собою у мене були мої ж рожеві Next% з пробігом 50 кілометрів. Просто вирішила, що нові краще.

Я відразу відчула що вони м’якше, але списала це на новизну, хоча після фінішу різниця в жорсткості залишилася і зіграла зі мною на марафоні злий жарт. На 25-му кілометрі мої м’язи стегон звело від перенапруги. Взагалі про вбиті ноги після половини дистанції, я почула від всіх хто пробіг у цих кросівках. Шура Кітата, до речі, в рожевеньких біг))

Якщо хочете дізнатися про те чому серія Nike Vaporfly стала такою популярною, вам сюди

Про підготовку

Розкажи про біговий кемп в Ітені (Кенія) і про те як ти готувалася до Лондону 2020?

Ми застрягли в Кенії. З 20 лютого і до 5 серпня я провела безвиїзно там.

У травні я травмувалася (коліно бігуна). І це було дуже до речі, адже я вчасно відпочила. І, як і належить, за 4 місяці до марафону почала тренуватися з нуля.

Я кажу, що мені пощастило вчасно відпочити, бо бігти Лондон марафон ми вирішили тільки 18 серпня. І до тих пір обсяги були 120-140 кілометрів на тиждень, адже ми готувалися до 10000м, але потім обсяги довелося збільшити до 160-200 кілометрів на тиждень.

Тренування, як у всіх: 2 швидкісних на тиждень, два тривалих, раз на 10 днів 30 кілометрів. Більше 30 кілометрів не бігала.

Чи вплинула пандемія на тренування?

Пандемія практично не вплинула на мій тренувальний процес: в Ітені не було жорсткого локдауну. Єдине, що після трьох місяців на висоті 2400 метрів, мені хотілося спуститися кудись, набратися кисню чи що. Але можливості такої не було. Потім просто звикли.

З чого складалися твої кенійські будні? Ти просто прокидаєшся, бігаєш, їси, бігаєш, їси і засинаєш?

“Eat run sleep repeat” – це про нас. Але взагалі, звичайно, так рідко виходило. У нас була чудова компанія і ми постійно були в русі, відсвяткували вже майже всі дні народження там, жартували, що вже час ялинку купувати, що ми тут назавжди або надовго. Ніхто навіть не рвався додому, хоча Мама моя переживала.

В результаті, навіть будинок побудували, але правда не собі.

Ітен, звичайно, – магічне місце. Коли живеш через паркан з тими, кого бачив тільки по телевізору. Але через якийсь час настільки звикаєш до всіх цих зірочок і вони вже не здаються такими далекими.

Кемп – це спосіб краще зосередитися на тренуваннях і проводити тренування там, де знижена концентрація кисню? З якою метою готуються саме там?

Так, звичайно ж найважливіший фактор – це висота. Я досі пам’ятаю, це відчуття необмеженої сили, після першої Кенії. Я однаково зосереджуюся на тренуваннях всюди, ось тільки в Кенії бігати легше, тому що всі бігають, це в повітрі.

Про Лондонський марафон 2020

Дарья Михайлова на Лондонском Марафоне 2020
Дар’я Михайлова на Лондонському Марафоні 2020

Як тобі формат “карантинного” марафону, на якому бігла тільки еліта, а натовпи вболівальників були тільки в стрімах?

Це було нелегко і супер незвично. Там дійсно нікого не було. Тільки на останніх декількох колах жіночого забігу з’явилися чоловіки, які стартували після нас і хтось кожне коло кричав: “Дар’я!”. Це дійсно надавало сил.

Звичайно ж, в голові весь час пульсувала думка, що я просто не маю права пробігти погано або зійти, тому що за моєю спиною робота великої кількості людей, їх надії. Приємно усвідомлювати скільки людей в світі були прикуті до екранів. Дуже багато поздоровлень прийшло з Кенії, аж до продавщиці з магазину. Кенійці дуже доброзичливі. Вони запам’ятали мене за ці півтора роки.

Який найяскравіший спогад на марафоні в Лондоні 2020?

Звичайно ж, фініш!

Я так довго цього чекала, так довго акумулювала енергію, щоб переміститися на своє бажане перше місце в олімпійській збірній + Я так сильно боялася не добігти через стан своїх ніг, бачила як сходять дівчата одна за одною, від цього ставало ще страшніше.

І ось коли я фінішувала, пройшла 50 метрів, тільки тоді зрозуміла, що я це зробила. Зупинилася, поставила руки на коліна і заплакала від щастя. Звичайно ж, організатори почали питати чи все в порядку і довелося припинити.


У своєму інстаграмі Даша написала дуже захоплюючий пост про те як пройшов забіг:

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Темно, безлюдно и идет дождь. Лишь только несколько десятков девушек трусит к стартовой линии такого огромного, ну а теперь такого пустого London Marathon. Со мной равняется @stephtwell и желает мне удачи. Сразу возникает дежавю: ведь также было на кубке Европы в Лондоне. Тогда я пробежала хорошо, вот бы сейчас было так же. Диктор вырывает нас из пустоты словами что уже 30 тысяч людей смотрит трансляцию. А сколько ещё людей прикованы к телевизорам и пиратским сайтам?! Также добавляет, что сегодня марафон пройдёт в наихудшей погоде за всю историю London Marathon. Страха нет. Есть предвкушение. Чувствуешь себя частью чего-то великого и наверно так и есть. Выстрел – побежали. Дежавю продолжатся, опять мы бежим вместе с Rocha, только теперь она не бьет меня по ногам, а просто дико дёргает темп (который для меня и так был внатяжку, 1:12,30 половинка). Просто выходит вперёд пейсмейкеров и поливает. Очередной её рывок на 18-м км и я отстаю от группы, через пару километров отстаёт и она, через пару кругов её обгоняю, в итоге до финиша она так и не добежала. После такого темпа мне понадобилось километров 7 чтобы отдышаться. Остаётся 17км, я чувствую себя хорошо и начинаю прибавлять, но тут Бах! После очередного поворота почувствовала как-будто удар по ногам. Мои квадрицепсы горят от перенапряжения и отказываются работать. Сбавляю… считаю в каком же темпе я могу бежать, чтобы хоть немного разменять 2:28. Было страшно, до самых последних метров: вдруг я не выдержу, ноги подкосятся и я упаду? Стараюсь аккуратно ставить ноги, вдох-выдох. Голос в моей голове повторяет: “Даша, просто добеги, пожалуйста, просто добеги.” На последних кругах догоняю двух кениеек одну за другой. Они вздыхают, но ничего сделать не могут, так как поймали стену и им в разы хуже чем мне. Последний круг, последний километр, я так рада бежать этот последний круг. Я добежала. Я сделала то что должна была сделать. Марафон. #londonmarathon #blonderun #blondestrong

Публикация от Darya Mykhaylova (@blondee_run)

А ось трохи статистики марафону Даші:

Статистика отрезков на марафоне Дарьи Михайловой

Що б ти сьогоднішня порадила собі тій, яка пробігла свій перший офіційний марафон?

Я б порадила собі його не бігти. Щоб бігти марафон, треба це заслужити: роки тренувань, концентрація, внутрішні зміни і тільки тоді марафон. Я ж бігла його, бігаючи 1500 метрів і стипль (стипль-чез – біг на 3000 метрів з перешкодами), це дуже неправильно.


Всім, хто дочитав інтерв’ю до кінця, я бажаю більш усвідомлено ставитися до марафону! Можна підготуватися і за рік з нуля, але у 90% буде відкат у вигляді травм або чогось ще.

Бережіть себе: марафон це круто, але ще крутіше бути готовим до нього.

Інстаграм Дар’ї Михайловоїпідпишіться на нього, там багато цікавого контенту!

Фото – Runner’s World.

Ставьте звездочку, пишите отзыв, буду благодарен 🙂
[Total: 0   Average: 0/5]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

<--adsense>