Fun Karpaty Dynafit Trail 2021: коли все не за планом, але ти задоволений
Травневі свята! Карпати! Трейл! В 2021 році!
Якщо для вас цього недостатньо, щоб купити слот на забіг, то ви не я 🙂 Незважаючи на несерйозну підготовку, а також той факт, що на забігу особисто у мене багато чого пішло не за планом і я пробіг середню дистанцію (37 км) за час, який більше половини учасників витратили на довгу (54 км) я залишився задоволеним Fun Karpaty Trail 2021!
“Як це?” – спитаєте ви. А ось як:
Зміст
Підготовка
Я вже кілька разів писав про те, що зима 2020-2021 стала першою, коли я практично не переривав бігові тренування. У мене не було нормального набігу, але за результатами функціональної діагностики, за зиму мій Vo2Max збільшився.
Можна сказати, що я готувався за програмою Polar Flow (з невеликими коригуваннями) для того, щоб пробігти півмарафон навесні з особистим рекордом. В основному, це були забіги по снігу, без набору висоти. Декілька разів мені вдавалося провести довгі тренування в Голосієво, але їх кількість була незначною на тлі всієї підготовки. Це відбилося на відчуттях під час забігу і після нього, було нелегко.
Мені-таки вдалося поставити персональний рекорд на весняній половинці (детально про це я писав тут), але черговий “рівний” старт викликав ще більше бажання побігати в горах. З причин, озвучених в перших рядках цього тексту, вибір припав на Fun Karpaty Dynafit Trail 2021 у Ворохті (Івано-Франківська область) і середню дистанцію.
Враховуючи, що вже через 2 тижні після півмарафону на Kyiv Euro Marathon 2021 попереду був забіг на 37 кілометрів з набором 1500 метрів, я хотів максимально ефективно відновитися і вирішив не бігати. Цей забіг повинен був стати мене найскладнішим з точки зору дистанції і набору висоти: до цього моя максимальна дистанція становила 24 кілометри з набором 1225 метрів.
Моя базова мета полягала в тому, щоб отримати задоволення від забігу. Мета із зірочкою – опинитися в першій половині списку учасників 🙂 Про простановку цілей, до речі, дуже детально можна почитати в великому гайді з ультрамарафону.
Дорога та проживання
Свій не найвдаліший досвід поїздки на забіг на машині я описував в огляді забігу Ice Trail. На Chornohora Sky Marathon я добирався на організованому автобусі, що було доволі весело, але не дуже комфортно. Цього разу я вирішив спробувати доїхати на забіг на поїзді. Круто, що поїзди їдуть з Києва до самої Ворохти (де і проходив старт). Бонус до вибору цього транспорту – мальовничість шляху на останній сотні кілометрів: на ділянці від Івано-Франківська до Ворохти звиваються залізничні колії з тунелями в горах, а також немає контактних проводів, що нависають над картинкою.
Вартість квитків: 430 гривень в одну сторону (в старому купе) і 750 гривень в зворотню (в новому купе від УЗ, гаряче фото).
Повинен уточнити, що зворотня дорога з Ворохти в Івано-Франківськ далася не так легко: маршрутку, яка повинна йти “приблизно в 19” ми так і не дочекалися, дизель в Івано-Франківськ їде 3 години, а автостанція не працювала. Так, на кількох таксистах (бо на одному добиратися в два рази дорожче) ми доїхали до Яремчі. З Яремчі ми їхали вже маршруткою.
За два тижні всі прогнози погоди повідомляли, що саме в цей день в Ворохті буде порівняно холодно і дощ.
Ми приїхали в п’ятницю, за день до перегонів і застали сонце тільки зранку, а весь день лив справжнісінький “shower rain”. А до такого жоден гайд не готує: навіть базова мета була під загрозою.
У Ворохті багато житла на будь-який смак, бо звідси відбувається величезна кількість походів і попит є постійно. Ми жили в котеджі “Віадук”, який, незважаючи на близькість до залізниці (і лісу – з іншого боку) був спокійним місцем, щоб спати і затишним місцем, щоб жити.
Карпати завжди мають на мене цілющий вплив, але через погоду настрій був так собі і я приготувався до мокрого трейлу.
Ви ж знаєте, що погода в горах змінюється непередбачувано?
КРУТО, ЩО ЦЕ ПРАЦЮЄ ЯК В ОДНУ, ТАК І В ІНШУ СТОРОНУ!
Молитви спрацювали і в день забігу, о 6 ранку вже вийшло сонце, а в трейловому чаті повідомляли про те, що вночі на горі випав сніг. Звучало заманливо! Заряджені гарною погодою, ми вирушили на спортивну базу “Авангард”.
На фото я вирішив підтримати втомлений підйомник для лижного трампліна.
Екіп
Ще в Києві я почав пошуки трейлових палиць, адже це було єдиним, чого не вистачало мені для старту. Я зробив так, як робити не варто: купив їх за два дні до забігу, жодного разу з ними не бігаючи до цього. Про палиці я обов’язково напишу окремий пост, а поки – покажу що ніс на собі або взяв з собою на дистанцію 37 км з набором 1500 м.
У організатора було тільки рекомендоване, а не обов’язкове спорядження, тому всі бігли з дуже різним набором. Мені здалося, що я був, безумовно, перевантажений. Ось мій набір спорядження:
- Вітрівка
- Тайтси
- Шорти
- Тепла футболка і тепла кофта
- Рукави
- Шапка
- Пов’язка
- Дві пари шкарпеток
- Ремінь
- Кросівки
- Бігові палиці
- Рюкзак і гідратор
- Окуляри
- 3 пляшки для води (825 мл) з ізотоніком
- Годинники
- Нагрудний пульсометр
- Телефон
- Павербанк і шнур
- Навушники
- Рятувальна ковдра
- 7 дитячих пюре
- Ізотоніки в таблетках
- 4 батончики
- 2 знеболюючих таблетки
Десь на дистанції я загубив одну маленьку пляшку. Щодо набору їжі: на фініш прибіг з чотирма дитячими пюре і двома батончиками. З їжею і водою явно був перебір, з урахуванням двох КП: на 6-му і 20-му кілометрах. Дивно, але протеїновий батончик і ізотоніки заходили найкраще.
Враховуючи, що мій годинник Polar Vantage M не надає можливість навігації, я завантажив два додатки на телефон: AllTrails (офлайн карти – тільки за додаткову плату) і RunGo (безкоштовно). Чесно кажучи, без досвіду бігу з цими додатками, жодної користі вони не принесли і не допомогли з орієнтуванням: я сходив з траси 3 рази 🙂
Незважаючи на те, що мені якимось дивом вдалося не впасти протягом усього забігу, я залишився незадоволеним тим, як відпрацювали мої Saucony Mad River TR. Підкладка під устілку постійно вискакувала з кросівок наполовину, устілки з’їжджали, через що я зупинявся і перешнуровувався кілька разів, а після – просто дістав їх. Крім цього, я відбив два нігтя. Вже після забігу у мене з’явилася підозра, що я просто погано зашнурувався.
Трейлові палиці, Leki MCR, значно полегшили забіг, але є кілька але: по-перше, трохи пізніше я дізнався про те, що у Leki є палиці з фірмовим темляком у вигляді рукавички для швидкого надягання і знімання (такі палиці коштуватимуть трохи дорожче ), а, по-друге, мені точно варто було відпрацювати складання/розкладання палиць до забігу, адже час від часу я взагалі не розумів що з ними робити, а коли намагався причепити їх до рюкзака, витрачав величезну кількість часу. Загалом, є чим зайнятися в Голосієво 🙂
Траса
Я обрав Fun Karpaty Dynafit Trail через сезон і локацію: я бував у Ворохті і знав, наскільки живописно виглядає ця місцевість. Бігати тут виявилося ще гарніше, ніж відпочивати!
Маршрут вражав з перших кілометрів: мінімальна і середня дистанція починалася з підйому на Магуру (1288 метрів). Дуже круто виглядав погодний контраст траси: біля підніжжя гори – весна, а на вершині – сніг, який, до того ж, падає на голову і засипається в кросівки.
Початок цієї дистанції для мене виглядав дуже неформально: деякі учасники говорили по телефону під час підйому, хтось фотографувався на вершині, а хтось відпочивав після набору. Вважаю, атмосфера залежить від того в якій частині групи ти біжиш, тому якщо вам до душі чіл, то, очевидно, вам ближче до хвоста 🙂
Спуск вже не давав так розслабитися і на моїх очах кілька бігунів були схожими на учасників перегонів за сиром, адже їх впевнений і дуже швидкий спуск закінчувався вражаючими падіннями.
Мабуть, я був єдиним учасником, якому вдалося побігти не в ту сторону 3 (!) рази на моєму маршруті 🙂 Зараз це, звичайно, смішно, але в момент, коли красиво так біжиш по спуску хвилин 15 і розумієш, що тепер тобі підніматися назад, відчуття дуже так собі. Я вдячний всім учасникам, які це помітили і не дали мені заблукати остаточно! У сумі я набігав 4 зайвих кілометра на своїй дистанції. Ось мйй трек. До речі, я помітив, що у багатьох учасників Strava нарахувала неправильний час забігу, незважаючи на вимкнену автопаузу. Хтось знає в чому може бути причина? Якщо знаєте, напишіть, будь ласка, в коментарях.
Вже зараз я розумію, що справа була виключно в моїй неуважності, адже маршрут був дійсно добре промаркований, а на брифінгу повідомлялися ключові кілометри, на яких будуть повороти.
На всій дистанції можна було постійно насолоджуватися видом (через що, очевидно, я і блукав): снігові вершини гір, неймовірно затишні ліси, поля крокусів, мальовничі полонини.
У якийсь момент я був упевнений, що біжу останнім: ні попереду, ні позаду учасників вже не бачив. Враховуючи, що я розумів, що точно не виконаю завдання із зірочкою, я просто не напружувався і біжав як міг. Завдяки цьому мені вдалося познайомитися і поспілкуватися з двома цікавими людьми, які бігли ту ж дистанцію. Відчуття від скайраннінг нетворкінгу неповторні!
Прибіг я не останнім, але був до цього максимально близький 🙂 Проте, пережиті за 6 з половиною годин емоції настільки переповнювали, що навіть дуже слабкий час не зіпсував враження від перегонів! Медаль – просто вогонь! А бограч на фініші – найкраще, що я коли-небудь їв після забігу.
Дякую організаторам за івент!
Дякую Каті (її instagram) за красиві фотографії в цьому пості! (Некрасиві – мої) Вітаю її з першим трейловим забігом!
Ловіть дуже коротке і обернено пропорційно круте відео з Fun Karpaty Dynafit Trail 2021.
Результати на всіх трьох дистанціях можна подивтись тут.
Не можу упустити і невеликий конфлікт, що стався між фіналістами довгої дистанції, де двоє учасників зійшли з треку, скоротивши його. Дуже детально про це написав Олександр Скороход, який посів 4 місце. Відповідь Сергія Сапіги, який посів 3 місце, можна прочитати тут.