Огляд Kyiv Trail і 9 моїх помилок через які все пішло не так
Kyiv Trail – мій другий трейл від Ukrainian Trail League (UTL) і мій перший масовий забіг після карантину. Це досить довгоочікувані перегони, адже їх статус постійно був під сумнівом (у мене, принаймні).
Організація забігу мені сподобалася: сама траса була реально цікава (все життя живу в Києві, а на Жуковому острові не був ніколи), розмітка траси була зрозуміла, стартове містечко і пункт харчування виконали свою функцію.
Але кількість моїх помилок, допущених перед і під час забігу так зашкалювала, що старт на 27.1 кілометрів став для мене складнішим, ніж 28 кілометрів в лютому в Жовкві на Ice Trail 2020 и мій перший марафон. На жодному з цих збігів я не переходив на крок і проходив їх так, як планував. Але, shit, яка кажуть, happens. Про це і розповім 🙂
Маршрут Kyiv Trail проходив по Жуковому острову, який, виявляється, відноситься до Голосіївського району Києва.
Вважається, що Жуків острів названий на честь струмка Жуківка, який впадає в Дніпро з боку Корчуватого. Природа острова дуже різноманітна: ліси, болота, поля, багато дрібних річок і водойм, піщані ділянки і навіть Сталінський тунель. Звучить як відмінний рецепт для гарного трейлу!
Круто, що траса проходить через дуже різноманітні місцевості острова. Ось, власне, сам маршрут (мій трек в Strava):
Під час забігу мені навіть пощастило зустріти ящірок і вужів, що снували туди-сюди.
Моя підготовка
Тут я припустився першої помилки.
Після Ice Trail я взяв собі “бігову відпустку” і з відносною періодичністю почав бігати з травня. Бігову програму я складав собі сам і вона схожа на підготовку до півмарафону за Adidas Running, але з суботніми або недільними довгими (насправді, недостатньо довгими) тренуваннями по трейлах.
Все б нічого, але за кілька тижнів до забігу я зосередився на інтервальних тренуваннях, адже розраховував “підтягувати” швидкість до Kyiv Trail і Chornohora Sky Marathon. Мені хотілося пробігти в максимальному для мене темпі. Це було моєю першою помилкою.
Перед забігом я налаштувався отримати задоволення і релакс, але нав’язлива думка з минулого пробігти свій “персонал бест” зіграла зі мною злий жарт.
Друга проблема моєї підготовки полягала в тому, що я не їв і майже не пив на своїх довгих тренуваннях, через що планував кількість їжі і води на забіг навмання.
Взагалі, за два-три тижні до забігу я відчував занепад сил і дуже змушував себе тренуватися. Можливо, я не зовсім правильно підвів біговий план.
Мій екіп
Так виглядав набір, який я взяв з собою на забіг:
- Футболка UA з номером
- Шорти NB
- Пояс Flipbelt з трьома пляшками: дві по 175 і одна 325 мл. Всього – 675 мл.
- Навушники Earpods
- iPhone
- Годинник Suunto Spartan Sport Wrist HR
- Носки Salomon
- Кросівки Saucony Mad River TR с чипом
- Пов’язка Compressport
- Два протеїнових батончика
В черговий раз я спробував взяти з собою гель, але вранці перед забігом побачив, що він “дірявий” і протік мені в сумку з одягом. Думаю, це був знак з небес, адже вже після забігу я спробував його і в черговий раз переконався, що гірше смаку гелів SIS бути нічого не може.
Третя помилка, – класична: більшу частину довгих забігів при підготовці я провів не в тих кросівках, в яких біг.
Про вазелін і натертості я взагалі забув, про що також дуже пошкодував після забігу. Це була моя четверта помилка.
Старт
Старт був розділений на хвилі, які бігли через кожні 40 хвилин з 9 ранку. Моя хвиля стартувала о 11:40 і я навіть зрадів цьому, адже я не великий любитель бігати вранці.
Ближче до старту сонце вже було в зеніті, а на небі було три хмари, які в перспективі могли б закрити сонце секунд на 10.
Через малу кількість людей, я несвідомо став в другий або третій ряд стартуючих, хоча завжди стартую десь в середині або кінці. Це була моя п’ята помилка.
Справа в тому, що в перших лініях (як правило) стартують найпідготовленіші або амбітні. Як тільки відрахували старт, хвиля рушила досить “живенько”. Темп – близько 5:10-5:20/км. на перших сотнях метрів. Для мене це недозволена розкіш, про що відразу ж повідомив мені мій пульс, який піднявся до 165 ударів/хвилину. Занадто швидкий для мене старт – моя шоста помилка.
Дистанція і траса
Хочу уточнити, що я, як ви вже, можливо, здогадалися, недосвідчений бігун. Але навіть у мене є хоч якась стратегія щодо швидкості на забігах: я стартую в комфортному для себе темпі, перевіряю свою поточну форму по пульсу і, якщо все йде як і на тренуваннях, набираю “крейсерську” швидкість (яку Макміллан називає Steady State в статті про базові тренування), обмежуючись пульсом на першу половину забігу і прискорюючись, в залежності від самопочуття, тим не менш, не перевищуючи деякі пороги пульсу.
Але, як прорік колись Йоганн Гете: «Думати легко, діяти важко, а перетворити думку на дію – найважча річ у світі»
Цього разу я не нагадав собі про це до забігу і вже на 5-му кілометрі всієї дистанції я відчував, що готовий сходити, адже весь цей час біг на пульсі 170+ ударів/хвилину, який особисто мене дуже швидко перетворює на млявий шматок лай… Моя сьома помилка полягала в тому, що я не налаштувався на обрану стратегію.
Тільки на 6-му з гаком кілометрі я “умовив” себе перейти на крок і побути в пульсі, з якого я б міг стартувати заново. Це потрібно було зробити раніше і це моя восьма помилка.. Але у мене є особливість (можливо, вона властива не тільки мені? Якщо у вас схожий досвід – напишіть про це в коментарях): розігнавшись до занадто високого для себе пульсу, я вже не можу прийти в норму. Тіло реагує вже на будь-яке, навіть слабке прискорення, підвищуючи пульс до дуже високих значень.
Тобто, якщо з правильним стартом я міг би бігти з темпом 5:45/км з пульсом 145-150 ударів/хвилину, то після 5 кілометрів з пульсом 170+ ударами/хвилину, вже навіть на темпі 6:00/км, пульс піднімається до 160+ ударів/хвилину.
Загалом, вже на 7-му кілометрі я зрозумів, що готовий повернутися назад і мене охоплюють досить песимістичні настрої, але медаль Kyiv Trail мені дуже сподобалася 🙂 Тому я умовив себе продовжити, незважаючи на те, що попереду було ще 20 кілометрів.
Ще раз хочу відзначити крутизну траси Kyiv Trail: вузькі доріжки в лісі, що проходять поруч з водою змінюються відкритим полем, яке потім змінюється асфальтом, який заміняють грунтовки, що проходять по краю боліт поруч з сільськими хатами, сходи, що ведуть на Сталінський тунель, піщана ділянка і навіть брід. Траса Kyiv Trail дійсно дуже різноманітна.
Всі повороти були відмінно промарковані, але треба відзначити що я завантажив маршрут Kyiv Trail на Suunto Spartan Sport Wrist HR, який тоді тестував, тому був упевнений, що не побіжу не туди. Проте, за 500-600 метрів до фінішу я задумався і-таки пропустив поворот і мене зорієнтував хлопець, що біг за мною, якому я дуже вдячний, адже мені не довелося бігти кілька додаткових кілометрів.
Для того, щоб хоча б фінішувати мені постійно доводилося переходити на крок (чого я ніколи не робив на забігах). А коли почалася 2-кілометрова піщана ділянка (про яку застерігали орги), я зрозумів, що спроба її пробігти просто доб’є мене, адже сонце в цей час підсмажувало максимально.
Так, я, напевно, вперше в житті зайнявся ходьбою на високому пульсі. Було дуже спекотно і складно. До цього всього я забув взяти окуляри на забіг і пісок мене прямо-таки засліплював. Вважаю це своєю дев’ятою помилкою.
Досі не розумію як люди пробігають пісочні забіги типу Burning Heads. А про 6-денний Marathon Des Sables мені навіть не хочеться думати.
Пункт харчування з апельсинами, бананами і водою (там було щось ще, але мене воно не цікавило) після 2 кілометрів піску був рятівним. Там я оновив воду і зміг хоч якось відновитися. Проте, мені не вистачило води на останні півгодини.
Я з’їв тільки пів батончика (з двох), бо розумів, що мені не вистачить води, щоб їх запити. Це відсилка до моєї другої помилки в плануванні харчування.
Також рятівним був брід за кілька кілометрів до кінця перегонів:
Після нього я ще раз прийшов до тями і вже зміг бігти (а не йти) до фінішу.
У підсумку, я фінішував Kyiv Trail 2020 довжиною в 27,1 км з 400 м. підйому за 3:19:12. Я не оцінюю цей результат з точки зору швидкості. Я отримав досвід неправильно пройденого забігу, який постараюся використовувати, щоб не робити ці помилки в майбутньому.
Через сильну спеку, навіть мої широкі кросівки не допомогли мені не відбити по одному мізинцю на обох ногах. Шортами я натер собі все, що тільки міг. Дивно, але вже через день я з радістю пішов на відновлювальне тренування. Щось нездорове в цьому простежується 🙂
Висновок
Kyiv Trail – класний забіг, який я обов’язково побіжу наступного року. Дуже різноманітна траса. З точки зору організації жодних проблем я не помітив.
Після цього забігу я зрозумів, для чого мені потрібен тренер. Але я не був би собою, якщо не б не наступив на власні граблі. Зараз радію, що фінішував, а не розвернувся і врахую цей негативний досвід уже на Chornohora Sky Race!